Кожна молода людина на шляху свого розвитку і становлення приходить на роздоріжжя професійного вибору. І тоді у неї виникає питання «Ким я хочу бути? Яку професію здобути? В який навчальний заклад піти вчитися?». Своїм переживаннями вона може поділитися з родичами, товаришами, вчителями тощо. Близькі, у свою чергу, можуть порадити юнакові той чи інший навчальний заклад або ж абітурієнт зробить свій вибір самостійно. І на початку нового навчального року, у той час, коли складний період вступних випробувань залишиться позаду, на поріг коледжу або училища ступить новий учень .

«Яким буде цей учень ? Чи зможе він увійти до великого колективу студентів коледжу ? Чи спроможний він буде оволодіти тією професією, яку обрав?». Це ті питання, які виникають у членів педагогічного колективу. Допомогти віднайти відповіді на ці запитання повинен практичний психолог навчального закладу. Термін «адаптація» (лат. adapto - пристосовую) у літературних джерелах розглядають як процес активного пристосування організму або особистості до змінних умов середовища.

Адаптація - це діяльність, спрямована на засвоєння умов оточуючого середовища.

Психологи розрізняють 5 рівнів адаптації учнів до нових умов навчання:

1 рівень - активна адаптація;

2 рівень - адаптація;

3 рівень - переддезадаптація;

4 рівень - дезадаптація;

5 рівень - стійка дезадаптація з яскраво вираженою девіантною поведінкою, що відповідає п'ятому типу студентів.

Відповідно до рівнів розрізняють 5 типів студентів в залежності від індивідуально-типологічних особливостей та розумових, емоційних, вольових, фізичних якостей.

Перший тип. У першокурсників спостерігається стан гармонії, задоволеності собою і іншими; вони добре вчаться і поводяться, не конфліктують. Жодних проблем з навчанням, досить високий рівень інтелекту і досягнень (оцінки «добре» і «відмінно»). З викладачами стосунки практично безконфліктні. З одногрупниками стосунки гармонійні, доброзичливі, досить високий соціометричний статус. Учень бере найактивнішу участь у всіх справах навчальної групи.

Другий тип. У таких студентів груп нового набору дезадаптація присутня украй епізодично; прояви її ситуативні, найчастіше в якійсь одній сфері; рідко виникає стан тривожності, дратівливості і агресії. Епізодичні порушення - невиконання завдань, неуважність, лінь. В цілому учень є успішним. Конфлікти епізодичні, швидко вирішуються. Стосунки з одногрупниками вельми сприятливі, учень прийнятий колективом, має свою референтну групу, охоче бере участь в багатьох справах, але в основному лише тоді, коли йому цікаво або приносить яку-небудь вигоду.

Третій тип. У таких першокурсників дезадаптація виявляється досить часто, носить тимчасовий характер, виявляється в декількох сферах; при певних обставинах виявляється стан внутрішнього дискомфорту, поганого настрою. З деяких дисциплін можуть бути серйозні проблеми: часто не виконує завдання, під час занять відволікається, розсіяний, забудькуватий; вчиться «з-під палиці»; оцінки, в основному, «задовільні». З викладачами стосунки нерівні, часто спалахують сварки, спостерігається незадоволення поведінкою викладача, проте це не порушує взаємовідношення в цілому. Хоча колективом одногрупників учень прийнятий, але його соціометричний статус невисокий: одногрупники лише епізодично приймають його в свої справи. Бере участь в багатьох справах навчальної групи, але в основному під тиском, за наказом, або в тих випадках, якщо захід подобається; у останніх - брати участь відмовляється.

Четвертий тип. У таких першокурсників дезадаптація носить стійкий характер; багато негативних звичок переростають у властивості особистості; стан тривожності майже постійно призводить до внутрішнього дискомфорту, конфліктів; характерні агресія, дратівливість, негативізм. За результатами навчання з багатьох предметів серйозні проблеми, учень найчастіше не виконує завдання, пасивний під час занять, відволікається, хуліганить; міцно зайняв позицію «неуспішного». Стосунки з викладачами, особливо з деякими, конфліктні; постійно отримує зауваження. Має в колективі низький соціометричний статус (ізольований); його не поважають, з ним не вважаються і практично бойкотують. Зворотний випадок - першокурсник стає негативним лідером. У справах навчального закладу практично не бере участь, пасивний, вносить елементи хаосу, неорганізованість; дуже рідко виконує разові доручення.

П'ятий тип. Студенти, в яких дезадаптація стійка, яскраво виражена; виявляється в девіантній поведінці, девіації, аутизмі, акцентуації характеру; характерні егоцентризм, запальність, негативізм, байдужість до інших, переважання мотивації гедонізму. Першокурсник практично дезадаптований в навчанні: не відвідує заняття, відстає в навчанні, хронічна неуспішність, веде асоціальний спосіб життя. Стосунки повністю порушені практично зі всіма викладачами (психологічний бар'єр); повне неприйняття вимог викладача і обов'язків учня . Повністю самоусувається від участі в справах, дезорганізує колектив, цинічний; якщо бере участь - то виступає як негативний лідер

У юнацькому віці відбувається активне включення молодих людей у доросле життя з його нормами та правилами. У цілому цей період у житті людини характеризується впевненістю в собі, життєрадісністю та здатністю до високої самооцінки, інтенсивно виявляється самоповага, тобто узагальнене самооцінювання, ступінь сприйняття або не сприйняття себе, як особистості. Низька самооцінка означає незадоволеність собою, зневіру у власних можливостях, що веде до труднощів у спілкуванні, внутрішнього напруження та прагнення до самотності.

Підсилюється суспільна спрямованість особистості. Мають місце власні оцінки тих чи інших явищ дійсності, поглядів і думок. Дуже бурхливо відбувається ріст самосвідомості. Юнацтво самокритичне і критичне до оточуючих.

У ранній юності перед особистістю постає завдання першого соціального усвідомлення себе і свого місця в житті. З вирішенням цього завдання особистість переходить на межу юності — початку зрілості. Основні потреби цього віку: звільнитись від контролю й оцінок дорослих; спілкуватися з однолітками протилежної статі; пошук супутника життя, встановлення дружніх стосунків.

У цьому віці виникає зв'язок з оточуючими, який коливається між позитивним полюсом ідентифікації «Я» та негативним полюсом плутанини соціальних ролей. Перед юнаками й дівчатами постає мета — об'єднати все, що вони знають про себе, у єдине ціле, осмислити його, пов'язати з минулим та спроектувати в майбутнє.

На цьому етапі виникає таке особистісне новоутворення, як вірність, тобто здатність юнаків і дівчат приймати й дотримуватися законів моралі, етики, ідеології, норм і цінностей суспільства.

Провідні мотиви - це мотиви майбутнього.

Провідною діяльністю у цьому віці є - навчально-професійна.

 

 Поради практичного психолога, як не нервувати у цей час

 

Сьогодні, коли на всіх каналах новин і у стрічках соціальних мереж тільки й говорять про стрімке поширення COVID-19, а заходи, направлені на його стримування, порушують наш звичний ритм життя, будь-яка людина відчуватиме неспокій і тривогу. То як залишатися спокійним і не панікувати під час спалаху захворювання, пропонуємо Вам дізнатись із матеріалу когнітивного психолога Роберта Ліхі. 

Штатний психолог Нью-Йоркського пресвітеріанського медичного центру Вейлла Корнелла, автор бестселера «Ліки від нервів» та національний експерт з когнітивної терапії, доктор Роберт Ліхі кажуть, що найголовніше, що може зробити людина, – це розуміти про існування потенційної загрози і не сіяти зайвої паніки.

«Ми повинні визнати, що пандемія існує, тому важливо вжити розумних заходів, наприклад, дотримуватися рекомендацій Центрів з контролю та профілактики захворювань, які наголошують на необхідності ретельно мити руки, уникати соціальних контактів, людяних місць, і за можливості не подорожувати, – каже доктор Ліхі, який також є клінічним професором психології психіатричного відділення медичного центру Вейлла Корнелла. – Проте також важливо дивитися на ситуацію тверезо, зосереджуватися на тому, на що ми можемо впливати, та перестати сильно і часто хвилюватися».

Ось які заходи пропонує доктор Ліхі для відновлення спокою у розпал спалаху коронавірусу:

Діліться тим, що ви відчуваєте

Якщо ви скажете людині не хвилюватися, навряд чи це її заспокоїть. Так само це не заспокоїло б і вас.

Натомість прийміть саму ситуацію і своє ставлення до неї. Пам'ятайте, у вас є право хвилюватися, але ви також можете більш конструктивно вирішити цю проблему.

Перестаньте читати і дивитися новини на деякий час

Якщо гуглити «Випадки зараження коронавірусом» кожні кілька годин, це похитне ваш психологічний стан і посилюватиме страхи через коронавірус. Натомість спробуйте обмежити потік інформації. Скоротіть час перегляду новин до 15 хвилин на день, щоб знати основні події, як от про закриття шкіл або зміни в рекомендаціях щодо подорожей. (Також важливо: переконайтеся, що ці новини надходять з надійних джерел.) 

Займіться більш продуктивною діяльністю, наприклад, турботою про сім’ю, закінчіть робочі завдання або виділіть час для відпочинку.

Обмеження перегляду новин і переорієнтування своєї уваги на повсякденні справи допоможе вам заспокоїтися та зменшити страхи через коронавірус. Коли у вас виникає тривожна думка і крутиться в голові, у вас може початися те, що я називаю «Google-it» ( «погугли-про-це») – одержимий пошук в інтернеті інформації про предмет своєї стурбованості. Вам вирішувати, на чому зосереджувати свою увагу, тому контролюйте потік новин, які до вас надходять, і продовжуйте займатися своїми повсякденними справами, на які ви можете впливати.

Я не кажу людям не хвилюватися, проте якщо ви хвилюєтеся, то робіть так, щоб це не відбирало у вас сили, і потім трансформуйте стурбованість у продуктивні дії.

Оцінюйте об'єктивно

Ваша мета – не позбутися стурбованості, а оцінити її об'єктивно. Розумно, коли лікарні та уряд стежать за цією ситуацією, оголошують карантин і встановлюють обмеження для зменшення розповсюдження. Це може викликати занепокоєння в соціумі, але пам’ятайте, що урядовці та посадовці галузі охорони здоров’я вживають заходів, які порушують повсякденний уклад життя людей, для того щоб підготуватися до ситуації та вирішити її.

Вжиття усіх цих запобіжних заходів не означає, що події розгортатимуться за найгіршим сценарієм.

Знайдіть баланс між тим, щоб дотримуватися належних рекомендацій щодо гігієни та менше і рідше відчувати стурбованість. Не будьте вкрай самовпевненим чи нерозумним, ігноруючи доцільні рекомендації, а радше запитайте себе, є ваші думки продуктивними чи непродуктивними. Ви не можете контролювати все, але ви можете контролювати те, на тому зосереджувати свою увагу, і можете подбати про себе, займаючись фізичними вправами, правильно харчуючись та проводячи час з родиною.

 
 

Роберт Ліхі, доктор психології, штатний психолог нью-йоркського пресвітеріанського медичного центру Вейлла Корнелла та клінічний професор психології психіатричного відділення медичного центру Вейлла Корнелла. Він є директором Американського інституту когнітивної терапії.

Четвер, 17 жовтня 2019 12:09

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я

Якщо фізіологічні та психологічні процеси

перебувають у відповідності та гармонії

один з одним, тоді такий стан означатиме здоров’я...

Здоров’я людини

характеризується як гармонійний розвиток,

за якого всі сторони її життєдіяльності:

фізіологічні та психічні, фізичні й духовні,

біологічні та соціальні, перебувають у відповідності

одна до одної

О. М. Ізуткін

 Традиційно сучасна людина займається лікуванням хвороби, а не запобіганням їй. У результаті відбувається боротьба з хворобами на тлі поступового згасання організму. У той же час сьогодні акцент робиться на тому, що поліпшення стану здоров’я залежить від розумової діяльності самої людини щодо відновлення і розвитку життєвих ресурсів. Відповідно до формулювання Всесвітньої організації охорони здоров’я, людське здоров’я – це не просто відсутність хвороби, а повне фізичне, душевне та соціальне благополуччя. У світлі цього формулювання людина є автором власного здоров’я, а в справі його збереження вона виконує основну роль, що визначається зрілою самосвідомістю індивіда й повагою до свого єства. Останнє виражається гармонійною стратегією поведінки, що прийнято називати ― здоровим способом життя. Психічне здоров’я забезпечується на різних, але взаємозалежних рівнях функціонування: біологічному, психологічному і соціальному. Здоров’я на біологічному рівні передбачає динамічну рівновагу функцій усіх внутрішніх органів та систем, їхнє адекватне реагування на вплив навколишнього середовища. Здоров’я на психологічному рівні пов’язане з особистістю людини. Психічне здоров’я може бути порушене домінуванням негативних за своєю сутністю рис характеру, дефектами в моральній сфері, неправильним вибором ціннісних орієнтацій тощо. Перехід від психічного до соціального рівня дуже умовний. Психічні властивості особистості не існують поза системою суспільних відносин, у яку вона включена. Людина розглядається на цьому рівні насамперед як істота суспільна. І, відповідно, тут на першому плані − питання впливу соціуму на здоров’я особистості. Психічне здоров’я зазнає впливу із боку різних соціальних зв’язків, у тому числі родини, спілкування з друзями й родичами, роботи, дозвілля, релігійних та інших організацій. Наслідки цих впливів можуть носити як позитивний, так і негативний характер. Лише люди зі здоровою психікою звичайно почувають себе активними учасниками в соціальній системі. Вихована занедбаність і несприятливі умови навколишнього середовища стають причиною різних форм неадекватної та нездорової поведінки людини в суспільстві. Одним з основних завдань психології здоров’я є розробка способів мотивації людини до збереження і зміцнення свого здоров’я. У цьому зв’язку становлять інтерес такі фактори мотивації здорового способу життя: − знання того, які форми поведінки сприяють нашому благополуччю і чому; − позитивне ставлення до життя, погляд на життя, як на свято; − розвинуте почуття самоповаги, усвідомлення того, що ти гідний насолоджуватися всім найкращим, що може запропонувати життя. Сучасна психологічна наука використовує різні визначення психології здоров’я людини і бачить у цьому понятті здатність реалізувати природний вроджений потенціал людського покликання, знаходження людиною своєї самості, реалізація ― «Я», повноцінне і гармонійне включення у співтовариство людей. Представники різних напрямів психології приділяють велику увагу психічному здоров’ю особистості й розглядають здорову людину як гнучку, відкриту, а не таку, яка постійно використовує захисні реакції, незалежну від зовнішніх впливів, котра спирається на саму себе, повноцінно проживає кожен новий момент життя, рухлива, добре пристосовується до умов, що змінюються, терпляча до інших, емоційна і рефлексивна. Психологічно здорова людина також асоціюється зі зрілістю особистості, що проявляється в здатності до усвідомлення власних потреб, конструктивної поведінки, здорової адаптивності й уміння приймати відповідальність за саму себе.

                                                                                                                                  Яцина К.П. - практичний психолог

                                                                                                                                  Довгопол М.М. - соціальний педагог

Понеділок, 22 квітня 2019 12:53

Депресія. Симптоми та профілактика

У сучасному суспільстві багато говорять і пишуть про депресію, проте деякі люди все ще схильні думати, що депресія –  вигадка, вияв слабкості, лінощів, не усвідомлюючи усієї серйозності ситуації. Депресія це хвороба, яка може виникнути у кожного. Це не те ж саме, що поганий настрій. Вона не є ознакою слабкості людини або станом, який можна подолати силою волі або бажанням. Люди, які страждають депресією, не можуть просто “взяти себе в руки” і одужати.

Депресія – захворювання, яке супроводжується втратою здатності радіти тому, що відбувається, порушеннями мислення (песимістичними судженнями, зниженням самооцінки) і руховою загальмованістю.

Депресивний стан зазвичай заважає нормальній життєдіяльності людини,  спричиняє біль і страждання не тільки їй самій, а і її близьким. Залишаючись без лікування, симптоми захворювання можуть тривати тижні, місяці або роки. Без належної уваги депресія може призвести до трагічних наслідків.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 44 від 23.01.2019р.

«Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р.

№ 423 і від 28 грудня 2016 р. №1045».

Перелік документів для призначення соціальної стипендії студентам пільгових категорій денної форми навчання за державним замовленням

1. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, та особи з їх числа у разі продовження навчання до 23 років або до закінчення вищого навчального закладу, а також студенти вищого навчального закладу, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків:

  • заява, завізована директором коледжу;
  • копія паспорта у  вигляді   id – карти   та   копія   витягу  з  Єдиного  державного  демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання або копія звичайного паспорта (1, 2 сторінка та реєстрація);
  • копія ідентифікаційного коду;
  • копія студентського квитка або довідка з місця навчання (видається секретарем на відділенні);
  • копія рішення органу опіки та піклування про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та/або витяг з обліково-статистичної картки дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;
  • копія свідоцтва про смерть батьків (або одного з них) та / або копія рішення суду про позбавлення батьківських прав (обох батьків або одного з них).

Даній  категорії студентів поряд з соціальною стипендією також може виплачуватися академічна стипендія (у разі її призначення).

Сторінка 1 з 7
zoofirma.ru